Мюнхенський метрополітен (U-Bahn München) – підземна мережа швидкісного транспорту, що обслуговує Мюнхен. Технічне обслуговування та експлуатацію мережі здійснює муніципальна компанія Münchner Verkehrsgesellschaft (MVG). Їй же підпорядковуються міські трамваї, автобуси та швидкісна залізниця. Докладніше про історію та роботу мюнхенського метро читайте далі на munichfuture.
Кілька невдалих спроб відкриття
Наприкінці ХІХ століття у великих містах світу розвивалося планування метрополітену. Мюнхену знадобилося понад 70 років, перед тим як метро тут таки запрацювало. Ранні плани на початку ХХ століття не знайшли підтримки ні серед міської влади, ні серед мешканців. Трамвайна мережа все ще могла покривати транспортні потоки тодішнього півмільйонного міста.
У 1928 році знову з’явилися плани замінити трамваї в Мюнхені мережею метро, але світова економічна криза стала на заваді. Передбачалося реалізувати мережу з 5 маршрутів метрополітену. У 1910 році з’явилося автоматизоване поштове метро завдовжки всього 450 м. Його використовували для транспортування листів, поштове метро не мало жодного відношення до пасажирських перевезень.
У роки Третього Рейху до цієї ідеї повернулися знову. Передбачалося замінити трамваї в центрі міста підземними лініями. Реалізації проєкту перешкодила економічна криза у Німеччині. У 1938 році таки розпочалося будівництво, однак через три роки його припинили через дефіцит ресурсів. Недобудований тунель пізніше слугував бомбосховищем під час авіаударів.
Частини тунелю були засипані уламками після війни, інші деякий час служили місцем для розмноження грибів, перш ніж ґрунтові води просочилися всередину і зробили метро непридатним для використання.
Довгоочікуване відкриття
Трамвай ледве справлявся з великим трафіком після Другої світової війни, а разом із ростом економіки ситуація лише погіршувалася. Наприкінці 1950-х років кількість мешканців зростала приблизно на 50 000 осіб щороку (у 1958 році населення становило орієнтовно 1 млн жителів). Свою лепту в дорожній хаос внесло також зростання автомобілізації. Приблизно 130 000 пасажирів приїжджали до столиці Баварії щодня, а 400 000 мюнхенців переміщалися всередині міста.
Саме тому, у 1960-х повернулися до ідеї відкриття метро. Одним із етапів модернізації Мюнхена перед проведенням Олімпійських ігор 1972 року було створення міського метро. У 1966 році почалося його будівництво, а вже в жовтні 1971-го урочисто відкрили першу лінію метрополітену – 12 км між Kieferngarten та Goetheplatz. Через рік була відкрита друга лінія. З того часу мережа регулярно розширювалася.
Рухомий склад
Метрополітен Мюнхена використовує 3 різні покоління електричних поїздів:
- клас А. Ці поїзди були споруджені в 1967–1983 роках. Двовагонні агрегати мають довжину 37,15 м, висоту 3,55 м і ширину 2,90 м. Максимальна швидкість становить 80 км/год;
- клас B. Їх спорудили в 1981–1994 роках задля задоволення транспортних потреб невпинно зростаючого Мюнхена. Поїзди В такого ж розміру, як і класу А, але відрізняються конструкцією (особливо переднього вікна) і використовують трифазний струм замість двигунів постійного струму;
- клас C. Ці потяги були розроблені наприкінці 1990-х років для заміни блоків А, експлуатація яких стала нерентабельною. Поїзди C складаються із 6 вагонів. Кабіни мають лише перший і останній агрегати. У 6-вагонному поїзді поздовжні ряди сидінь у першому та останньому вагонах. Також є по 3 дерев’яні ряди сидінь із кожного боку перед і позаду переходів. Сидіння одне навпроти іншого можна знайти в середніх вагонах.
У вересні 2021 року Мюнхенське муніципальне комунальне підприємство анонсувало нове покоління транспортних засобів – клас D.
Операційний центр метро
Усі транспортні операції, пов’язані з метро, контролює центр Münchner U-Bahn-Betriebszentrale (UBZ). Звідти дистанційно керують маршрутними сигнальними будками, які розкидані по всій мережі метрополітену. Зазвичай усе відбувається автоматично, сигналісти втручаються лише у виняткових випадках, наприклад під час системних збоїв. Диспетчери, які працюють в оперативному центрі метрополітену, відповідають за роботу поїздів, вчасне прибуття і перенаправлення у разі збою. Також в UBZ спостерігають за роботою метро з камер спостереження.
Інновації
У вересні 2009 року на деяких станціях мюнхенського метро в центрі міста та на маршрутах між ними з’явилося покриття мобільного зв’язку. Мобільну мережу побудував оператор Vodafone. З липня 2011 року у всьому мюнхенському метро працює мобільний зв’язок.
Крім того, вагони метрополітену обладнані екранами для демонстрації важливої та розважальної інформації. У листопаді 2013 року було запущене пасажирське телебачення. На лівому моніторі відображається наступна залізнична станція, подальша поїздка та інформація про поточне сполучення. Інший монітор використовується для новин, розваг і реклами.
Інциденти
Станом на 2023 рік серйозних аварій у мюнхенському метро не було. У вересні 1983 року дві двовагонні установки були утилізовані через пошкоджений вентилятор охолодження гальмівної системи. Тоді поїзд вивели з експлуатації на головному залізничному вокзалі та припаркували на підземній колії, де він загорівся. Пожежники швидко прибули на місце, однак пошкоджені блоки вже було неможливо відновити. Внаслідок інциденту також було пошкоджено перекриття тунелю, але роботу метрополітену вдалося швидко відновити.
Цікаві факти
- Густота станцій мюнхенського метро на 1000 мешканців є однією з найвищих у світі. Щоденна кількість пасажирів мережі становить понад 1,3 мільйона пасажирів.
- Найбільша відстань між двома станціями метро в межах міста – між Michaelibad та Quiddestraße (1708 м). Найкоротша – між Josephsplatz і Theresienstraße (513 м).
- Мюнхенське метро розвиває швидкість до 80 км/год. Середня швидкість – 34,8 км/год.
- Найдовший ескалатор у мережі мюнхенського метро розміщений біля виходу Lenbachplatz на станції Karlsplatz (Stachus). Він має 247 сходинок.
- Під час грандіозного пивного фестивалю «Октоберфест» у Мюнхені стає справді жваво. Щоби всі відвідувачі могли швидко дістатися до пивного намету, мюнхенські ескалатори на вокзалах працюють швидше.
- Настінна мозаїка на станції метро Moosacher St.-Martins-Platz складається з 76 200 окремих зображень.
- 12 творів класичної музики безперервно грають на 10 станціях метро. Мета музичної розваги – створити невимушену атмосферу та подарувати пасажирам відчуття безпеки.
- Станція метро Königsplatz виділяється з-поміж інших творами мистецтва безпосередньо на платформі та на стінах за колією. З 1994 року над платформою розміщується виставковий зал.
- Більшість станцій метрополітену мають один або кілька антресольних поверхів, які називаються бар’єрними поверхами. Вони з’єднують кілька станційних входів із коліями.
- Більшість залізничних станцій двоколійні та мають центральну платформу. До літа 2019 року доступ до платформ був дозволений лише людям із квитком або перонною карткою, яка давала право пройти на платформу, але не проїхати в самому метро. У 2019-му перонну картку скасували.
