Католицька церква-філія є єдиним доказом наявності села Фреттманінг, яке нині є пусткою. Найстарішу збережену церковну будівлю у Мюнхені називають ще Хрестовоздвиженською філіальною церквою. Більше про її історію розповість munichfuture.
Перші згадки
Вперше про церкву згадують ще до 815 року, ймовірно, саме тоді й почалася історія католицької церкви Святого Христа. У Баварському державному архіві зберігся документ, акт дарування від 815 року. Офіційно цей документ є найстарішим, який дійшов до наших днів.
З чого ж все почалося? Шляхтич із Фреттманінгена Сітулі зробив пожертву єпархії Фрайзінга (нині – римо-католицька архієпархія Мюнхена і Фрайзінга) у вигляді дерев’яної церкви та сільськогосподарських угідь поруч.
Трохи згодом подаровані землі та церкву освятив шостий єпископ Фрайзінга (з 810/812 до 835 року).
Архітектура церкви
Сучасні жителі Мюнхена добре знайомі з пізньороманською будівлею, яка має товсті стіни. Ще на початку XIII століття будівлю побудували, проте поступово добудовували. У 1955 році було знесено церкву Св. Якоба, римо-католицький монастир Бідних шкільних сестер Нотр-Дам у Мюнхені.
Після цього у центрі Мюнхена не залишалося романських будівель. Відповідно, церква Святого Хреста стала важливим прикладом романської архітектури у місті, а у 1930-х роках заклад став філією церкви Св. Альберта Мюнхена-Фреймана.
Можна виділити декілька особливостей архітектури церкви:
- романська вежа будівлі має аркові вікна та фриз у 18 м;
- довжина церкви – 15 метрів, ширина – 7 метрів;
- до наших днів збереглася зубчаста стіна з амбразурами, яка знаходиться біля основи стіни всередині;
- присутність романських фресок – унікальних та рідкісних в Німеччині. Вони намальовані вапняною фарбою на червоній цеглі інтер’єру. Кола дерева життя символізують сонце, а один із розписів зображує Христа в Баварії;
- більшість оздоблення церкви має коріння періоду бароко;
- приблизно у 1740 році студенти Асама намалювали фреску на стіні, де зображене поклоніння Святому Хресту.
Загрози знесення
Враховуючи те, що церква є найстарішою церковною будівлею у районі Мюнхена, вона неодноразово опинялася під загрозою знесення. Про деякі випадки хочеться окремо розповісти.
Розмови про знесення виникли під час будівництва кільця автомагістралі Мюнхена. Тоді вдалося перенести вузол, який мав початково пробігти точно над цвинтарем та церквою. Тоді це вдалося завдяки доглядачу церкви Людвігу Мейлу. У 1969 році останні ферми були знесені – це була фактично остання частина для будівництва автомагістралі.
До 1971 року церква занепадала, її пограбували та осквернили. Внаслідок цього неоціненні твори мистецтва та два дзвони XV століття було назавжди втрачено. У 1984 році знову виникли пропозиції щодо знесення церкви, однак громадські протести врятували будівлю.
Громадськості довелося втретє поборотися за збереження старовинної церкви. Пам’ятку хотіли знести для забудови сусіднього стадіону Allianz Arena. Дорогу, а також міст перенесли на 200 метрів на південь, проте католицьку церкву Святого Христа було врятовано.
Громадське життя
Парафія відрізняється різноманіттям, а також жвавістю і залученістю своїх членів. Вони збираються разом та святкують визначні події у дусі Ісуса. Парафіяльні зали є простором для зустрічей, адже тут можна посміятися, поспівати, помолитися та порозмовляти.
Варто додати й те, що «церковна мова» містить чимало образів для спільноти. Можна зустріти такі вислови, де церкву порівнюють із домом із живого каміння, із кораблем, що перевозить різних людей. Церкву навіть називають тілом, яке складається із багатьох членів, яких об’єднує Ісус.
Усі ці образи об’єднує те, що кожна людина, попри вік, статус, знайде своє місце у суспільстві.
Життя громади базується на святах, а також звичаях церковного року, які є для парафіян «переломними точками». Вони діляться один з одним радісним та сумним досвідом, довіряючи Богу.
У церкві існують спеціальні служби для дітей та родин, дитячі групи, групи батьки-діти, проєкти, які супроводжують протягом певного проміжку часу, наприклад, вертепи, мюзикли.
Молодь може обирати свій варіант:
- гуртки: група зіркових співаків, вівтарники;
- табори від церкви;
- підготовчі групи.
Таким чином, родини з дітьми стають частиною парафії. Це лише підкреслює, наскільки різноманітною є християнська віра та життя у громаді.
Непорушний символ християнської віри
Маленьке село Фреттманінг було фактично повністю знищено, єдине, що залишилося – католицька церква Святого Христа. Це найстаріша церква у Мюнхені, єдина романська церква у Німеччині із намальованими мотивами за допомогою вапна. Вона збереглася до наших днів й стала символом непорушної та твердої християнської віри у штучно створеному ландшафті. Дивовижним є те, скільки будівлі церкви довелося пережити. Спочатку це була сільська церква, яку підтримували місцеві жителі, однак завдяки наполегливій праці парафіян вона стала шанованим, відвідуваним місцем у житті Мюнхена. Завдяки зусиллям парафіян вона як мінімум тричі була врятована від знесення, та збереглася до наших днів.
