Останнім часом багатьох сильно дратує пошта. Це не дивно, адже іноді посилка може прийти не в належному стані, інколи доходити до адресата дуже довго. Мабуть, кожен з цим стикався… Проте як було все раніше? Можливо, система працювала краще або якось простіше? Саме про це й поговоримо в статті, а також торкнемося теми історії поштової служби в Мюнхені. Далі на munichfuture.eu.
Як розвивалася пошта у Мюнхені: від кур’єрів до поштових компаній
Історія мюнхенської пошти бере початок ще в середньовіччі, коли повідомлення і листи доставляли посланці, які йшли пішки або їхали на конях. Це була справжня мужність, адже шляхи були не тільки довгими, але й небезпечними. Усе змінилося в 1490 році, коли римсько-німецький імператор Максиміліан I заснував першу поштову службу в Німеччині. Вона стала приватною організацією, якою керувала родина Тюрн і Таксіс. Сім’я побудувала мережу поштових станцій, що значно прискорило доставлення листів і пакунків. До речі, родина Тюрн і Таксіс і до сьогодні є однією з найбагатших у Німеччині.
У 18-19 століттях поштова індустрія в країні набула надзвичайного значення. До прикладу, прусська пошта стала однією з найвідоміших організацій у цій сфері. У 1850 році її націоналізували, створивши «Королівсько-Прусську пошту». Це стало важливою віхою, оскільки організація не лише здійснила централізацію послуг, але й упровадила низку нововведень: єдині тарифи для різних видів послуг і поштові марки, які значно спростили процес відправлення листів. Одним із цікавих та незвичних символів того часу став поштовий ріжок. Це був музичний інструмент, який поштарі використовували для того, щоб сповіщати місцевих жителів про своє прибуття. Поштовий ріг став не тільки символом цієї компанії, але й незмінним елементом логотипа Deutsche Post до сьогодні. Тож, якщо будете в Німеччині й вам випаде можливість побачити поштове відділення, зверніть увагу на цей класичний знак.
З утворенням Німецької імперії в 1871 році пошта стала об’єднаною національною структурою, відомою як Рейхспошта. Це означало, що вся країна отримала єдину поштову службу, яка започаткувала нові послуги, зокрема доставляння посилок і телеграм. Такі послання стали справжнім проривом, оскільки їх можна було відправити майже миттєво, що на той час було революцією. Адже без інтернету та електронних листів звичайний лист міг йти декілька днів до свого отримувача, тому телеграма здавалася справжнім технологічним чудом. У Веймарській Республіці пошта пройшла значну модернізацію, ставши важливим елементом повсякденного життя та символом прогресу. З’явилася авіапошта та механічні сортувальні установки, що прискорили процеси доставлення. Загалом пошта в Мюнхені стала не лише зручним, але й незамінним інструментом для зв’язку.
Після Другої світової війни система пошти в Німеччині була розділена на дві частини: Німецьку федеральну пошту у Західній Німеччині та пошту НДР у Східній Німеччині. Однією з найбільших інновацій, впроваджених у Західній Німеччині, була система поштових індексів, введена у 1961 році. Це нововведення допомогло пришвидшити доставлення листів та пакунків. Для багатьох жителів Мюнхена зміна на п’ятизначні індекси в 1993 році стала значною подією.
Завершення об’єднання Німеччини у 1990 році призвело до створення Deutsche Post AG, акціонерного товариства, яке скооперувало кореспонденційні служби зі сходу та заходу країни. Тепер пошта стала приватною компанією, залишивши позаду державну монополію, і продовжила свою еволюцію, ставши ключовим елементом у сучасній Німеччині.
На 2025 рік Deutsche Post AG – це найбільша поштово-логістична компанія в Європі, з понад 500 000 співробітників по всьому світу, які щодня доставляють мільйони посилок і листів. З 2023 року компанія змінила свою назву на DHL Group.
Історія становлення поштових маршрутів та відділень
Сама історія поштових послуг у Мюнхені почалася ще в 1598 році, коли герцог Максиміліан організував перші поштові маршрути. Вони з’єднували Мюнхен із Зальцбургом і Донаувертом, а також іншими важливими містами. Пізніше ці шляхи були передані тій самій родині Тюрн і Таксіс, яка зіграла важливу роль у розвитку поштової системи.
У 1808 році, після того як баварський уряд взяв під свій контроль поштову справу, були створені перші поштові експедиції, які стали основою для подальшого розвитку поштових послуг у Баварії. Починаючи з 1870 року, в Мюнхені стали з’являтися перші поштові відділення, і вже через кілька років, на початку 1876 року, в місті працювало кілька важливих поштових установ. У 1950 році, на піку розвитку, в Мюнхені вже функціонувало близько 70 поштових відділень, що свідчило про масштабність і важливість поштових послуг для міського життя. Нині історія пошти в Мюнхені продовжує розвиватися, зберігаючи свою важливість для жителів міста і його гостей.
Поштове метро Мюнхена
Мюнхенське поштове метро – унікальний елемент поштової інфраструктури міста. Центром поштового обміну стали відділення «Мюнхен 2» і «Мюнхен 3», а також офіси на залізничному вокзалі. Завдяки поштовим автобусним лініям, що сполучали міські райони та передмістя, доставлення посилок стало набагато ефективнішим. Поштове відділення «Мюнхен 3» було вибрано з огляду на кращі можливості для паркування, розташовуючись у південному флізі станції Голцкірхнер-Бангоф, тоді як «Мюнхен 2» розташовувалось на північ від головного вокзалу, але мало обмежені паркувальні місця. Саме ці два відділення забезпечували безперебійний поштовий потік і значно спрощували організацію доставлення.
Еволюція поштової інфраструктури Мюнхена
З метою полегшення перевезень у Мюнхені було побудовано тунель, довжина якого складала понад 350 метрів. Він з’єднав «Мюнхен 2» і залізничне поштове відділення, а його шлях починався від перехрестя платформ під Стальбергером та прокладався до Арнульфштрасе в повороті. Тунель опускався і проходив під Сейдльштрасе, перетинаючи головні каналізаційні лінії. Найглибша точка підземного проходу була на глибині 6,80 м під рівнем вулиці. Від цього місця тунель прямував у підвали поштового відділення «Мюнхен 2» і доходив до кінцевої точки, що була під двором Міністерства транспорту. Тунель мав ширину 2,34 м і висоту 1,18 м, був збудований із попередньо виготовлених бетонних панелей, які захищали його від проникнення ґрунтових вод. Офіційно робота тунелю почалася 10 жовтня 1910 року.
Після пошкоджень під час війни у 1944 і 1945 роках підземний прохід та залізничне поштове відділення відновили. У 1948 році поштове метро знову відкрило свої двері для обробки кореспонденції. А ще трохи пізніше через значне збільшення обсягів пошти було проведено реконструкцію залізничного поштового відділення, і лінію подовжили на додаткові 50 метрів. У рамках реконструкції побудували тунель, що перетинав залізничні колії, і вів до південного флігеля Голцкірхнера. У тунелі встановили ліфти для зручного перевезення поштових вагонів до потягів. Однак через технічні причини, подовжити поштове метро далі було неможливо через електрифікацію залізниці, що створювала сильні струми відведення землі.
У 1966 році Deutsche Bundesbahn розпочала роботи з будівництва першої ділянки S-Bahn Мюнхена, що вимагало перенесення поштового підземного тунелю під вулицею Сейдльштрасе. Роботи було зупинено 4 серпня 1966 року, після чого побудували новий прохід. Під вулицями Сейдльштрасе та Арнульфштрасе була прокладена нова ділянка, довжина якої склала 405 метрів. Тунель проходив близько до поверхні та перетинав глибше розташовану S-Bahn на Арнульфштрасе. Поштовий підземний потяг відновив свою роботу вже 20 грудня 1966 року після оновлення технічного обладнання.
У 1970 році було закрито станцію в поштовому відділенні «Мюнхен 2», а 21 квітня 1988 року роботу підземки припинили. На укороченому тунелі до нового поштового відділення посилки почали транспортувати на електричних візках з обслуговуванням, що дозволило уникнути дворазового перенавантаження.
Джерела:
