Історія рятівної подушки безпеки має цікаве походження, пов’язане з винахідником та інженером Вальтером Ліндерером з Мюнхена. Більше про нього та історію винаходу розповість munichfuture.
Відомий винахідник
Важко точно сказати, як виникла ідея створення подушки безпеки. Ймовірно, чоловік розумів, наскільки важливим є безпечне водіння. Німецький інженер розумів, якби люди під час аварії приземлялися на м’які предмети, їхні шанси вижити були б значно вищими.
Модель, яку запропонував Вальтер Ліндерер, була громіздкою та непрактичною для використання в автомобілях, однак саме вона заклала фундамент для подальших розробок у цій галузі.
Можна виділити такі основні елементи винаходу:
- великі повітряні подушки, які мали моментально розкриватися у момент аварії, пом’якшуючи удар водія, чи пасажира об кермо чи панель приладів;
- механізм запуску процесу наповнення подушок повітрям;
- використовувалися балони зі стисненим повітрям для швидкого наповнення подушок.
Інноваційність ідеї не змогла одразу знайти практичне застосування. Зберігся малюнок із патентного свідоцтва Вальтера Ліндерера, надане Німецьким патентним відомством.
Історія винаходу
Вважається, що у 1951 році розпочалася історія подушки безпеки, адже саме тоді Вальтер Ліндерер подав патент на свою ідею у Мюнхені. В описі він зазначив, що це надувний контейнер, який спочатку встановлюється перед сидінням у складеному стані. Винахід мав автоматично надуватися у разі небезпеки.
До того, як Німецьке патентне відомство визнало ідею Вальтера Ліндерера патентом, минуло два роки. Орієнтовно у той же період американець Джон Гетрік запатентував подібну ідею у США.
Практика показала, що однієї ідеї замало, адже відсутня технологія надування подушки безпеки за декілька мілісекунд для її реалізації. Звичайного стисненого повітря для цього було недостатньо. Крім відсутності технології, завдяки якій можна було б надути за надкороткий час подушки безпеки, не було стійкого до розриву пластику.
Таким чином, чудова ідея створення подушки безпеки протягом багатьох років не використовувалася.
Високий відсоток смертності
Ідея системи захисту водія та пасажирів відродилася лише у 1960-х роках через надзвичайно високий відсоток смертності на дорогах. Кількість аварій зі смертельними наслідками, серйозно травмованими жертвами продовжувала рости. Відповідно, ідея впровадження подушки безпеки знову стала нагальною для розробників автомобілів.
Перші випробовування пройшли на Mercedes у 1967 році. Ідея знову була перенесена аж до 1976 року через скептицизм та недосконалість реалізації. Підтвердженням цього стала смертельна аварія через подушку безпеки. Випадок стався у 1974 році. Здавалося, що неможливо розробити практичну, ефективну та безпечну систему подушок безпеки.
Випробовування та результати
Автомобільна компанія Mercedes не залишала надії зберегти та використати весь потенціал рятівної подушки безпеки. Після багатьох краш-тестів з транспортними засобами, зіткненнями було розроблено наступне:
- технологію запуску, яка відповідала за швидке та точне спрацювання подушки безпеки у момент аварії;
- газогенератор – компактний пристрій, який за мінісекунди виробляє інертний газ для швидкого наповнення подушки безпеки;
- повітряну подушку. Це м’який мішок, виготовлений з міцного матеріалу. Він швидко наповнюється газом та розкривається перед водієм чи пасажиром. Таким чином, пом’якшується удар при зіткненні;
- всю систему розміщення в кермі. Таке рішення інженерів оптимізувало простір в автомобілі, забезпечивши швидке спрацювання у потрібний момент, а саме у момент аварії.
Після цього було перевірено безпеку всієї системи подушок безпеки за допомогою різних типів манекенів, які імітували різні сценарії аварій. Внаслідок проведених краш-тестів стало зрозуміло, що система подушок безпеки здатна захистити водія та пасажирів при лобових чи бічних зіткненнях від травм.
Першим німецьким автомобілем, який мав подушку безпеки водія, став S-Class від Mercedes-Benz у 1981 році.
Чому вчить історія Вальтера Ліндерера з Мюнхена?
Подушка безпеки вже захистила та продовжує захищати тисячі пасажирів, водіїв автомобіля від серйозних та навіть смертельних травм під час аварій. Помилково вважати, що це 100% захист. Наприклад, з 1990 до 2007 року американське управління безпеки дорожнього руху зафіксувало 284 смерті через спрацювання подушок безпеки (180 дітей та 104 дорослих особи). Ця цифра може налякати читача, однак кількість врятованих людей завдяки подушці безпеки за цей проміжок сягала 24 334 людини. Це доводить ефективність винаходу, підтверджує необхідність його використання.
Історія Вальтера Ліндерера показує, що навіть та ідея винахідника, яка відразу не сприйнялася громадськістю та вищим керівництвом, може мати серйозний вплив у тому разі, якщо будуть дотримані технічні вимоги. Вдала реалізація ідеї Вальтера Ліндерера стала основою для створення сучасної подушки безпеки.
