Таке місто з багатою історією, як Мюнхен, завжди було полотном для архітектурного вираження. Від величі середньовічних укріплень до елегантних ліній сучасного дизайну, горизонт міста розповідає довгу історію трансформації. Кожна епоха залишила свій слід, створивши багатий гобелен стилів. Докладніше про те, як розвивалися тутешні споруди, читайте далі на munichfuture.
Середньовічні початки
У XII столітті в Мюнхені почали зводити фортифікації та романські церкви. Найстарішою будівлею міста вважається церква Святого Петра, яку місцеві жителі називають «Альтер Петро». Святиня відчинила свої двері в 1294 році. З її вежі відкривається панорамний краєвид на місто.
У 1385 році в місті з’явилася Мюнхенська резиденція, хоча тоді вона ще виглядала не як величний комплекс палацових споруд із внутрішніми подвір’ями, а відносно скромний замок. Резиденція є символом престижу, вважається одним із найбільших музейних комплексів Баварії.
Відому римо-католицьку церкву Фрауенкірхе з упізнаваними цибулевими куполами будували протягом 20 років, починаючи з 1468-го. Зводили споруду з використанням цегли, щоби заощадити гроші через відсутність каменоломень у регіоні. А от вежі, що виступають на тлі хмар, формуючи силует міста, з’явилися аж у 1525 році.
Стиль цибулинних верхівок було запозичено з мусульманського святилища Купол Скелі, що в Єрусалимі. Завдяки висоті майже 99 метрів Фрауенкірхе є найвищим собором Мюнхена. У місті навіть існує правило: жодна будівля в центрі не має перевищувати Фрауенкірхе. Церква побудована в стилі пізньої готики. Спроєктована вона дуже просто, без багатого орнаменту. Два куполи не відповідають архітектурному стилю будівлі, проте є своєрідною пам’яткою Мюнхена.
Вплив Ренесансу й бароко
У XV столітті міський пейзаж заполонили елементи Ренесансу. Ренесансна архітектура – переломний момент в історії західноєвропейських споруд, особливо, якщо згадувати попередній архітектурний стиль – готику. Готика, на відміну від архітектури Відродження, шукала натхнення у власній інтерпретації мистецтва Стародавнього Риму.
Для Ренесансу характерні форми античної архітектури (симетрія, пропорціювання, різні геометричні фігури тощо). На відміну від складного середньовічного розташування колон, пілястр і одвірок, для ренесансної архітектури характерне розташування впорядковане.
У XVII столітті в столиці Баварії вже почали з’являтися барокові будівлі, для яких характерні парадність, урочистість, пишність, а також поєднання архітектури, скульптури, живопису й декоративного мистецтва. Куполи набувають складних форм, стають багатоярусними.
Саме в періоди Ренесансу й бароко з’явилися розкішні палаци та ошатні церкви, демонструючи багатство та могутність правителів Мюнхена. Бароковий палац Німфенбург – одна з наймасштабніших німецьких королівських резиденцій та одна з найважливіших у Європі. Німфенбург слугує рідкісним прикладом ідеальної гармонії архітектури та ландшафту.
Спорудили літню резиденцію баварських правителів у 1664–1675 роках із нагоди народження Максиміліана Емануеля – спадкоємця баварського престолу. Німфенбург вдало поєднує характеристики палацу в стилі бароко з невимушеним стилем рококо. Доповнює все це щедра кількість неокласичних деталей у рідкісній пишноті. Екстравагантні фасади та розкішні інтер’єри дарують справжню насолоду для очей.
Неокласицизм та неоготика
У ХІХ столітті неокласицизм посів центральне місце в мюнхенській архітектурі. Неокласика оперує статичними, розвиненими горизонтально об’ємами, ордерними елементами, арками та багатою скульптурною пластикою. Неокласичні споруди вирізняються легкістю, витонченістю і прямими лініями.
Архітектори шукали натхнення в Стародавніх Греції та Римі, що призвело до будівництва таких площ, як Кенігсплац. Її облаштовували за зразком Акрополя в Афінах, а концепцією була класична строгість, оточена живою зеленню.
Ще один характерний для ХІХ століття стиль – неоготика, що сполучає елементи готики з класичними композиціями. Зразок неоготики красується в самому серці Мюнхена, на площі Марієнплац. Нова ратуша – чи не найпопулярніша будівля міста і його візитівка. Її спорудили на місці колишньої ратуші, коли та вже стала затісною для мюнхенської влади. Центральна прикраса головного фасаду – кінна статуя принца-регента Луїтпольда Баварського. Чимало вітражів будівлі зображають релігійні та місцеві мотиви.
Утилітарне й новаторське мистецтво
Мюнхен, як і багато інших європейських міст, відчув на собі вплив двох світових воєн. Реконструкція принесла поєднання стилів – від утилітарного до новаторського. Символом відродженого міста став Олімпійський стадіон, побудований для проведення літніх Олімпійських ігор 1972 року.
На час відкриття стадіон вважався доволі новаторським. Його сталеві троси підтримують великі навіси з акрилового скла. Прозорі й широкі навіси імітують Альпи та символізують нову, демократичну, сповнену надії Німеччину. Стадіон воскрес немов фенікс із попелу війни та нещасть.
Функціональні модернізм і футуризм
Мюнхенські будівлі ХХІ століття поєднують функціональність із високотехнологічною елегантністю. У 2000 році на місці старого костелу була споруджена католицька церква Серця Ісуса (Herz-Jesu-Kirche), що зовсім не схожа на інші святині. Напівпрозорий скляний куб огортає дерев’яний літургійний простір. Модерністський храм є і затишним місцем поклоніння, і справжнім архітектурним дивом. Herz-Jesu-Kirche може похвалитися найбільшими церковними дверима у світі (станом на січень 2024 року), що повністю відчиняються у великі святкові дні. В інші ж дні відвідувачі заходять через менший парадний вхід.
Ще один зразок сучасної архітектури – BMW Welt. Це автодилер, виставка, музей і місце проведення заходів. Збудували споруду у 2007 році. Дах футуристичної споруди набуває форми хмари, яка немовби пливе на опорній конструкції з 12 гніздових колон. Архітектурна концепція BMW Welt поєднує дизайн і функціональність. Це продемонстровано, наприклад, у філігранній сталевій конструкції, яка відповідає за кондиціонування повітря. Сонячна енергія, що проходить через дах і фасади, забезпечує опалення в будівлі, а великі стіни сприяють вентиляції.
Скляні оболонки допомагають підтримувати температуру поверхні на комфортному рівні. Зовнішні зелені насадження, особливо на елементах природної вентиляції, вбирають у себе пил і водночас створюють ефект охолодження. Виготовили BMW Welt із 4000 тонн сталі.
З 2009 року виразності мюнхенській мистецькій сцені додає також художній музей Museum Brandhorst. Зовні модерністську будівлю вкривають 36 000 трубок, засклених різними кольорами, створюючи калейдоскопічний ефект. Будівля, в оточенні величезних білих стін та відкритих просторів, використовується для постійних виставок, на яких представлені роботи ікон сучасного мистецтва.
Підсумовуючи, архітектура Мюнхена – це динамічний ландшафт, який постійно змінюється. Від середньовічного коріння до елегантного дизайну ХХІ століття, кожна будівля та епоха внесли свій внесок в архітектурну історію міста.
