У 1897 році в Мюнхені відчинив двері Палац Правосуддя (Justizpalast). Ця громадська будівля адміністративного призначення слугує домом для Міністерства юстиції Баварії. Споруда привертає увагу туристів через зовнішню вишуканість, зокрема елементи необароко. Палац Правосуддя – також важливе історичне місце, адже тут розглядали чимало гучних судових справ, як-от справу «Білої троянди». Докладніше читайте далі на munichfuture.
Архітектурна довершеність
Палац Правосуддя створив німецький архітектор Фрідріх фон Тірш. Збудували його в стилі необароко. Прикрашають споруду арки, статуї на даху та масивний скляний купол заввишки 67 м. Будівля спроєктована навколо двох дворів. Височіючи над Карлсплац, Палац Правосуддя нагадує пішоходам про старий Мюнхен, коли основним засобом пересування був кінний екіпаж.
Чотири фасади мають різні пропорції. Три верхні поверхи оточені віконними рамами та фронтонами. На північному фасаді увагу привертають шість колон із коринфськими капітелями. Відкритий ґанок на першому поверсі колись слугував підземним місцем для проїзду карет. Парадний ґанок першого поверху служить балконом. Три центральні осі авангарду вінчає фронтон із баварським гербом.
Незважаючи на те, що багатьом людям подобається милуватися зовнішнім виглядом будівлі, мало хто знає, що дозволено відвідувати Justizpalast і всередині, до того ж абсолютно безкоштовно! Інтер’єр монументальної будівлі велично оздоблений. Центральний зал, що займає чотири поверхи та налічує майже 500 кімнат, часто стає героєм численних трилерів і серіалів про юристів.
Відразу за Палацом Правосуддя розміщена будівля з червоного каменю – Новий палац юстиції (Neue Justizpalast), у якій базуються Конституційний суд Баварії та Вищий регіональний суд.
Гучний судовий процес
Загляньте всередину будівлі, якщо хочете побачити центральний атріум, після чого підніміться до зали суду 253, де розміщена постійна виставка про судовий процес над учасниками «Білої троянди».
Життя в умовах гітлерівської диктатури змушувало небайдужих студентів чинити опір. У червні 1942 року вони заснували групу спротиву «Біла троянда» (Weiße Rose). Група налічувала 6 головних членів: 5 студентів та одного професора філософії. «Біла троянда» таємно розповсюджувала листівки, які закликали до спротиву нацистському режиму.
Студенти створили 6 брошур, які поширювали поштою, надсилаючи професорам, торговцям книгами, письменникам, друзям та знайомим. Загалом вдалося розповсюдити орієнтовно 15 000 копій брошур, охопивши домогосподарства в різних куточках Німеччини. Знаходити таку велику кількість паперу, конвертів і марок у тогочасних суворих умовах, не викликаючи підозр, було проблематично. Однак студентам усе ж вдалося залучити безліч прихильників, які й допомагали поширювати брошури. Завдяки такій системі держава думала, що філії «Білої троянди» розташовані по всій країні.
18 лютого 1943 року брат із сестрою Ганс і Софі Шолль роздавали брошури в Мюнхенському університеті. У якийсь момент Софі спустила поруччями, які вели до центрального холу, цілий стос брошур. Падіння листків побачив двірник, палкий прихильник нацистів, який відразу ж заарештував Ганса та Софі.
Буквально через кілька годин після показового суду в Палаці Правосуддя активістам відрізали голови. Судове засідання мало на меті продемонструвати, що станеться з усіма тими, хто також забажає піти проти режиму. Ганс і Софі відмовилися видати інших членів групи, але їх все одно вистежили. За кілька місяців усіх причетних до «Білої троянди» стратили.
