Нойшванштайн щороку приваблює понад мільйон відвідувачів з усього світу. Один із найкрасивіших замків, він є колишньою резиденцією останнього короля Баварії Людвіга II. Розміщений цей прекрасний зразок європейського історизму поблизу містечка Фюссена, за майже 100 км від Мюнхена. Нойшванштайн – візитівка Баварії та важливе джерело її доходу. Докладніше далі на munichfuture.
Творіння Божевільного Людвіга
Під час правління Людвіга ІІ Баварія приєдналася до Німецької імперії. Король увійшов у історію як меценат композитора Ріхарда Ваґнера та запам’ятався своїми гігантськими архітектурними проєктами, через що отримав прізвисько Божевільний Людвіг.
Любов до масштабної архітектури тогочасні медики пояснювали божевіллям короля. Начебто після смерті батька поступово почала виявлятися ексцентричність і дивацтво Людвіга, з’явився потяг до будівництва немислимих споруд. Сучасники короля одностайно засуджували його за розтрату грошей. Оскільки батько змушував Людвіга рахувати точні суми витрачених коштів, то після його смерті король почав витрачати досхочу, ставши справжнім марнотратником.
Вплинуло на стан короля й те, що в 1866 році Баварія, об’єднана з Австрією, програла війну проти Пруссії. Людвіг втратив право розпоряджатися своєю армією в разі війни. Отже, з 1866 року він більше не був суверенним правителем. Це обмеження стало найбільшим нещастям у його житті. У 1867 році він почав створювати власне королівство у вигляді замків і палаців, де міг відчувати себе королем.
Медики винесли вердикт, що король потребує лікування. Серед підстав – будівництво різних замків, на які витрачалися гроші зі скарбниці; байдужість до державних справ та гомосексуальні нахили. До слова, реалізувати свій потяг до чоловіків Людвіг так і не наважився, адже був християнином. Король не одружився.
Нойшванштайн Людвіг наказав побудувати на знак його пошани до Ваґнера. Замок споруджувався не так швидко, як очікувалося: будівництво на горі створювало неабиякі труднощі. Замок планувався як неоготична будівля, але зрештою був зведений у романському стилі. Понад 300 робітників день і ніч працювали, освітлюючи територію масляними лампами. Під час будівництва Людвіг власною персоною роздавав сигари майстрам, роботою яких захоплювався.
Наріжний камінь заклали 5 вересня 1869 року. Церемонія відкриття відбулася в 1880 році, а король переїхав сюди через 4 роки. Він прожив там безперервно лише 6 місяців. Нойшванштайн коштував приблизно 6 млн марок (еквівалент 42 млн євро).
Король протестував проти лікарського вердикту про божевілля, однак усе одно насильно був відправлений до замку Берг на ізоляцію в 1886-му, де його посадили під домашній арешт. У тому ж році король помер таємничою смертю, нібито утопившись. Достеменно невідомо, чи був він убитий, чи покінчив життя самогубством. Багатьох спантеличило те, що разом із ним потонув психіатр, який визнав правителя божевільним. До того ж король був дуже хорошим плавцем, тому не міг випадково потонути.
На момент смерті Людвіга технічне оснащення замку ще не було завершено. Недобудований замок відкрили для публіки як музей. Влада Баварії прагнула завдяки продажу квитків повернути шалені кошти, витрачені на будівництво.
Культовий зразок романтизму
Нойшванштайн стоїть на місці двох менших замків, руїни яких були розчищені в 1868 році. Із його вікон відкривається краєвид на озеро та найбільший баварський природний заповідник.
Нойшванштайн із його вежами й автентичним стилем – культовий зразок романтичного стилю і впізнаваний символ Баварії. Він відомий як «замок парадоксу», адже був побудований у час, коли замки більше не виконували функцію фортець. До того ж Нойшванштайн представляє собою ідеальне поєднання новітніх технологій свого часу та середньовічної естетики.
Розкішна будівля укомплектована внутрішнім двориком, огородженою стіною, критим садом, шпилями й вежами. Найкращий краєвид на замок відкривається з мосту Marienbrücke. Тут ви відчуєте себе як у казці. Це найкраще місце для фотосесій, оскільки всередині споруди не можна використовувати камеру.
Вишуканий інтер’єр
Усередині замок такий же прекрасний, як і зовні. Понад 200 кімнат елегантно декоровані. У багатьох зображеннях можна розгледіти лебедя – символ чистоти. Тронний зал (який, до слова, без самого трону) створювали за зразком візантійських церков. Король називав себе посередником між Богом і світом. Елементи такої інтерпретації царювання можна помітити на куполі з зірками та в мозаїці підлоги, що представляє землю з її флорою і фауною. У гардеробній багато фіолетового шовку й золота. Король захоплювався поезією, тому кімнати прикрашають фрески, що ілюструють роботи Ганса Сакса та Вальтера фон дер Фоґельвайде.
Особливої уваги заслуговує спальня короля, усередині якої розміщений посріблений умивальник-лебідь, у якому тече прісна вода прямо зі струмка. Людвіг полюбляв додавати релігійні елементи в дизайн інтер’єру. Наприклад, умивальник нагадує купіль для хрещення, а посудина для зубної щітки – чашу для причастя. На стінах спальні зображена трагічна історія кохання Трістана та Ізольди. Сидіння вкриті синім шовком із зображеннями лебедів, левів, корон та баварського герба.
Персонажі музики Ваґнера надихнули короля на оздоблення багатьох кімнат у замку, особливо на 3-му поверсі. У співочих залах на 4-му поверсі також можна знайти персонажів опер композитора. Вважається, що назва замку, що дослівно перекладається як «нова лебедина скеля», походить від знаменитої ваґнерівської опери «Лоенґрін» про лицарів-лебедів.
До слова, Ріхард Ваґнер – композитор і диригент із Лейпцига, який написав лише 13 опер, однак 10 із них – супервідомі хіти. Опери композитора були натхненні середньовічним світом, що, природно, зробило короля Людвіга палким шанувальником його музики. Творчість Ваґнера заплямована антисемітизмом, адже він піддавав критиці єврейських музикантів. Ваґнер – улюблений композитор нацистського диктатора Адольфа Гітлера.
Жодних кімнат для гостей, тронна зала без трону і їдальня на одну особу – усе це говорить про спробу Людвігом перетворити міфологічну уяву в архітектурну реальність. Король хотів втілити в життя всі свої казкові фантазії, створити світ, у якому він міг би жити подалі від усього, що могло перешкоджати його самотності.
Попри середньовічну розкіш, замок має всі новітні технологічні вигоди. Ще на етапі будівництва в Нойшванштайні встановили туалети зі змивом, провели гарячу воду на кухні та у ванній, а також облаштували центральну систему опалення. Король мав у розпорядженні електричний дзвінок і телефони для слуг (хоча в той час телефони були рідкістю), які доставляли їжу з їдальні ліфтом.
Цікаві факти про замок
- Нойшванштайн надихнув Волта Діснея. Під час подорожі Європою Дісней відвідав замок і зачарувався його красою. Завдяки чудовому зовнішньому вигляду, декадентському декору та альпійській атмосфері казковий Нойшванштайн став прототипом для замку Сплячої красуні в паризькому Діснейленді.
- Глибоко під фундаментом замку розташована прихована печера. Тут Людвіг ховався від королівського життя. Печера прикрашена сталактитами, сталагмітами та містить невелике штучне озеро.
- Нойшванштайн використовувався для зберігання мистецтва, награбованого нацистами під час Другої світової війни.
