У центрі столиці Баварії розмістилася Мюнхенська резиденція – комплекс палацових споруд, де в 1508–1918 роках засідали баварські герцоги, курфюрсти й королі з династії Віттельсбахів. Історія резиденції почалася в 1385 році з невеликого замку, оточеного ровом. За кілька століть він перетворився на чудовий палацовий комплекс із внутрішніми подвір’ями, що згодом став музеєм. Докладніше про один із найбільших музейних ансамблів Баварії далі на munichfuture.
Будівництво й розширення
Як вже було згадано, перші частини замку, що пізніше став резиденцією, побудували в 1385 році. Профінансувало спорудження місто як санкцію за невдале повстання проти герцога Стефана III Баварського з дому Віттельсбахів.
Історія Мюнхенської резиденції як репрезентативного палацу починається з часу правління герцога Вільгельма IV (1508–1550). Саме він розширив споруду і наказав створити перший придворний сад. Наступник Вільгельма, герцог Альбрехт V, побудував одну з найбільш пам’ятних кімнат резиденції – Antiquarium. У ній розмістив герцогську колекцію класичних скульптур. Розкішно омеблювали й оздобили Antiquarium у часи правління герцога Вільгельма V.
Хоча кожен із правителів, які називали резиденцію своїм домом, додавав до палацу свою окрему частину, Максиміліан I (1573–1651) був найамбітнішим. Серед його внесків – придворна капела, прикрашена каплиця, кімнати придворних дам і придворний сад. Розміри комплексу задовольняли наступників Максиміліана аж до ХІХ століття. Віттельсбахи задовольнялися внутрішньою модернізацією та невеликими розширеннями, наприклад, додали Grüne Galerie («Зелену галерею») (1730) і театр Cuvilliés (1751).
Значні зміни в палац вніс Максиміліан Йозеф IV, який правив з 1799 по 1825 рік як курфюрст і з 1806 року як король Максиміліан Йозеф I. Він додав Hofgartenzimmer («Кімнати дворового саду»), Staatsratszimmer («Зал державної ради»), реконструював Hercules Hall («Зал Геркулеса») і Charlottenzimmer («Кімнату Шарлотти»), а також спорудив Königliches Hof und Nationaltheater («Королівський двір і національний театр»).
Король Людвіг I доручив архітектору Лео фон Кленце розробити плани Königsbau («Королівського тракту»), зокрема королівські апартаменти та Nibelungensälen («Кімнати Нібелунгів»), а також Festsaalbau («Будівлю бенкетного залу»).
Король Людвіг II зосередив будівельну діяльність на власних замках – всесвітньо відомих Нойшванштайні, Ліндерхофі та Херренкімзее. У резиденції він не намагався втілити свої архітектурні ідеї, зате король мав власний зимовий сад, зведений на вершині святкової зали Festsaalbau. У зимовому саду знаходилися справжні східні джунглі з екзотичними рослинами та озеро. Однак після смерті Людвіга ІІ сад закрили.
Сучасності резиденції додав король Людвіг III. Він провів електричне освітлення, центральне опалення, сучасну сантехніку, облаштував ліфт тощо. Однак такі технічні удосконалення тривали недовго: 7 листопада 1918 року Людвіг III звільнив резиденцію після проголошення Куртом Ейснером Республіки Баварія.
У 1920 році вільна земля Баварія відкрила Мюнхенську резиденцію як музей. У 1944 році палац сильно постраждав. З 23 000 м2 даху після бомбардування залишилося лише 50 м2. Відбудова почалася відразу після закінчення війни і тривала до 2003 року.
Гармонійне поєднання стилів
Споруда поєднує елементи ренесансу, раннього бароко, рококо та неокласицизму, що свідчить про вибагливі смаки та політичні амбіції династії Віттельсбахів.
Комплекс будівель, що утворюють резиденцію, містить 10 внутрішніх дворів і приблизно 130 кімнат. Якщо дивитися на резиденцію із площі Max-Joseph-Platz, то можна на мить подумати, що потрапили у Флоренцію: справа в тому, що після приходу до влади в 1825 році король Людвіг I переніс свою пристрасть до Італії та епохи Відродження в дизайн палацу. Для головного фасаду архітектор Лео фон Кленце використав елементи з флорентійських палаців.
На що подивитися?
Багато частин Мюнхенської резиденції відкриті для огляду. Екскурсія проведе вас приблизно через 130 кімнат, що зображують придворне життя та умови проживання королівської сім’ї. Більшість оригінальних меблів палацу зберігаються в кімнатах, для яких вони були спроєктовані, створюючи автентичне бачення того, як жили монархи Баварії.
Насамперед варто оглянути Grottenhof («Гротовий двір») із його центральним фонтаном, а також стіною з мушлі та ренесансним залом Antiquarium, який колись обслуговував виставку античних скульптур.
Інші визначні пам’ятки – Kaisersaal («Імператорський зал») у стилі бароко, вишукані багаті кімнати періоду рококо та неокласичні казенні апартаменти короля Людвіга I. У скарбниці палацу зберігається приблизно 1500 предметів, у серед яких королівські регалії, що належали баварській королівській родині.
Парк Hofgarten поруч із палацом відкритий для публіки та є місцем, куди приходять як туристи, так і місцеві жителі заради відчуття спокою і тиші. Особливу увагу привертає павільйон Dianatempel, побудований у 1615 році. Завдяки чудовій акустиці він користується популярністю серед музикантів, які часто влаштовують у ньому безкоштовні концерти. Він також ідеально підходить для танцю танго. Якщо ви хочете просто відпочити та насолодитися спокійною атмосферою, виберіть одну з лавок, на яких зображені прекрасні присвяти мюнхенців своїм рідним.
Концерти в резиденції
Колись у резиденції розміщувався театр Cuvilliés (також відомий як Alte Residenztheater). Театр Cuvilliés і придворна католицька церква Allerheiligen-Hofkirche є популярними місцями для проведення концертів.
Театр названий на честь його архітектора Франсуа Кювільєса-старшого, складається із залу для глядачів, який курфюрст Максиміліан Йозеф III побудував у 1751–1755 роках як свій «новий оперний театр». Спочатку він діяв лише для членів суду. Саме тут відбулася прем’єра опери Моцарта «Ідоменей» у 1781 році.
Будівлю театру зруйнувала Друга світова війна 18 березня 1944 року. У 1945–1951 роках на його місці спорудили новий театр. Хоча від унікальних розписів стелі в залі для глядачів, виконаних Йоганном Баптистом Циммерманом, не залишилося і сліду, але витончене різьблене оздоблення ярусів з його фігурами, рослинним орнаментом і візерунками робить Cuvilliés головним твором баварського рококо.
Щодо церкви Allerheiligen-Hofkirche, то її збудували в 1826–1837 роках за наказом короля Людвіга I. Коли король відвідав сицилійське місто Палермо в 1823 році, на нього справила глибоке враження тамтешня нормансько-візантійська палацова каплиця XII століття. Повернувшись у Мюнхен, він доручив архітектору Лео фон Кленце звести таку церковну споруду в резиденції, але інтерпретуючи середньовічні зразки у вигляді його улюбленого класицизму.
Король і інші члени його родини заходили в церкву безпосередньо з кімнат резиденції. Мюнхенці входили до храму ззовні через східний фасад у романсько-готичному стилі. Святиня мала особливе значення, оскільки це перша церква, побудована в Баварії після секуляризації (вивільнення різних верств суспільства від релігійного впливу) у 1803 році.
Початковий інтер’єр значною мірою зруйнувала Друга світова війна. Для відвідувачів храм відкрили після тривалої реставрації у 2003 році. Завдяки сучасним архітектурним засобам приміщення адаптували під концертний зал.
