Історія мюнхенського трамвая є відображенням самого розвитку міста. Від першого кінного трамвая, що почав свою роботу в 1876 році, до сучасного екологічно чистого транспорту – трамвай пройшов через багато змін разом з Мюнхеном, який з маленького міста перетворився на мегаполіс з населенням понад мільйон людей. Це не просто засіб пересування, а справжній символ міської мобільності та технологічного прогресу. Мюнхенці досі люблять їздити трамваєм, адже це зручний і екологічно чистий вид транспорту. Далі на munichfuture.eu.
Як усе починалося: кінний трамвай
Ідея кінного трамвая у Мюнхені виникла ще до 1876 року, але отримала реальне втілення лише завдяки прогресу міста й зростанню його населення. Перша лінія трамвая, яка об’єднувала Німфенбурзьку вулицю з Променадплацем, була відкрита 21 жовтня 1876 року. Цей проєкт став реальним завдяки успішній економіці та сприянню бельгійського підприємця Едуарда Отле, який отримав дозвіл на створення кінного трамвая.
З того часу мюнхенський трамвай не просто став частиною міського пейзажу, а й важливим етапом у розвитку транспортної системи Мюнхена. У 1876 році мюнхенці стали свідками запуску першого кінного трамвая, який курсував на швидкості 2-3 км/год, перевозячи до 24 осіб за раз. Перше трамвайне сполучення обслуговувало 390 000 пасажирів у перший рік роботи – це стільки ж, скільки сьогодні перевозиться щодня. З кожним роком трамвай ставав все популярнішим засобом пересування, а разом зі зростанням потреб міста мережа почала швидко розширюватися.
З часом кінні трамваї поступилися місцем електричним і паровим моделям. Перші електричні трамваї з’явилися в 1895 році, а кінні вагончики зникли з міських вулиць у 1900 році. Розширення мережі відбувалося стрімко: у 1902 році відкрилася лінія до Західного кладовища, а в 1907 році місто взяло на себе управління трамваями, зробивши великий крок до формування сучасної транспортної системи.
Загалом мюнхенський трамвай став невіддільною частиною міського ландшафту, що не тільки забезпечував комфортне пересування, але й став символом прогресу та сталого розвитку міської мобільності.
Мюнхенський трамвай в роки Першої світової війни
Початок Першої світової війни в 1914 році став справжнім випробуванням для транспорту. Через масову мобілізацію водіїв і кондукторів був введений скорочений розклад. Щоб компенсувати нестачу кадрів, вперше до роботи кондукторами було допущено жінок. До кінця війни їх стало 770. Проте керувати трамваями їм не дозволяли.
Під час війни трамвай виконував нові функції, зокрема транспортування матеріалів і санітарні перевезення. Нова інфраструктура зводилася тільки для з’єднання військових підприємств. Варті уваги й труднощі через зміну матеріалів: дорогоцінні мідні дроти були замінені на залізні. Наприкінці війни змогли забезпечити лише аварійний рух.
Після закінчення війни відновлення трамвайної мережі пройшло швидко: вже в 1920 році знову працювали 25 ліній. Однак важка інфляція 1920-х років принесла нові труднощі. Квитки стали неймовірно дорогими, кондуктори часто не могли вмістити всі гроші у свої сумки. Втрата стабільності фінансів була подолана завдяки валютній реформі 1923 року, яка сприяла відновленню трамвайного парку. Але нові виклики надійшли в 1933 році, коли нацисти прийшли до влади й представили плани значних змін в транспортній системі міста. За їхнім проєктом трамвай мав бути витіснений на околиці міста, оскільки увага зосереджувалась на розвитку S-Bahn та метро. Проте реалізувати ці плани завадила нова війна.
Відновлення в роки Другої світової війни
Другу світову війну мюнхенський трамвай пережив у значно гірших умовах, ніж 25 років тому. Трамвайне депо було зруйновано, а транспортні засоби, рейки та дроти сильно постраждали. Найбільший удар завдав наліт 3 жовтня 1943 року, коли головне депо було майже повністю знищено. До кінця війни регулярний рух було припинено, але трамвай залишався символом стійкості навіть у найскладніші часи.
Після закінчення Другої світової війни, у 1945 році, мюнхенський трамвайний рух зупинився на цілих чотири тижні. Мюнхен був зруйнований, тож місто довелося відбудовувати. Паралельно з процесом денацифікації, американська військова адміністрація змінила керівництво міських транспортних підприємств. Лише 22 травня частково вдалося відновити перші маршрути, але через обмежену кількість транспортних засобів це стало великим випробуванням. До того ж трамваї, перевезені з окупованих міст під час війни, довелося повернути. Однак не минуло багато часу, як транспортний склад поповнили, а інфраструктуру відремонтували. Уже до 1950 року трамвайна мережа повернулася до повоєнного стану. Про труднощі відновлення того періоду нагадує популярна пісня народного пісняра Вайса Фердла Ein Wagen von der Linie 8, яка стала символом тих часів Мюнхена.
Конкуренція з автомобільним рухом
Після Другої світової війни, з 1950 року, у Мюнхені почали активно відновлювати трамвайну мережу. Стартували з постачання нових трамваїв M-Wagen, які стали справжньою візитною карткою міста на довгі роки. Загалом було додано 286 нових моторних та причіпних M-Wagen, що дозволило суттєво збільшити кількість маршрутів. У міру зростання попиту на громадський транспорт і розвитку економіки були відкриті такі нові шляхи в передмістя, як-от Harthof, Freimann і Fürstenried. Оскільки все більше людей почали їздили на автомобілях, виникла проблема з перенавантаженням вулиць. Трамвайний рух став важчим через зростання кількості машин, і це спонукало до розробки планів з будівництва підземного транспорту. У цей період активно будували трамвайні лінії на окремих трасах, що дозволяло обмежити перехрестя з іншими засобами перевезень, а також частково використовували тунелі для зменшення заторів.
Але вже в середині 1960-х років стало зрозуміло, що трамвай не може залишатися головним видом громадського транспорту в Мюнхені. З’явилися нові ідеї та плани, пов’язані з розширенням метрополітену та S-Bahn. У результаті, з 1960 року деякі трамвайні лінії були замінені автобусними маршрутами. У 1965 році мюнхенська трамвайна мережа досягла своєї найбільшої протяжності – 134,6 км. Після цього розпочалося значне скорочення трамвайних шляхів. Кульмінацією цієї трансформації стало закриття важливого маршруту між Wörthstraße та Ostfriedhof.
Як U-Bahn замінив трамвайні маршрути?
Уже зрозуміло, що з початком будівництва S- та U-Bahn, багато трамвайних напрямків скасували. 19 жовтня 1971 року розпочався рух на лініях U-Bahn 3 та 6, що повторювали маршрути анульованих трамвайних шляхів. Тому їм дали ті ж самі номери, щоб пасажири могли легко звикнути до змін. Через вищу швидкість U-Bahn, рух трамваїв з часом став зменшуватися, а у висновку перетворився на важливий з’єднувальний ланцюг, що перевозив пасажирів до станцій U-Bahn.
Разом з тим, зменшувалася кількість самих трамваїв та їхніх водіїв. Важливим кроком стало впровадження першого автомату для продажу квитків у 1959 році на Стахусі. З того часу автоматизовані системи поступово замінили кондукторів, які до того часу не лише оголошували зупинки й допомагали пасажирам, але й продавали квитки.
Джерела:
