Технічний університет Мюнхена (TUM) – єдиний технічний університет Баварії – відіграв ключову роль у промисловому розвитку регіону. Завдяки йому Баварія з аграрного краю перетворилася на один із провідних індустріальних центрів Європи. Далі на munichfuture.eu.
Видатні науковці та спадщина TUM
За час свого існування університет став осередком передових наукових досліджень та інновацій, а його викладачі залишили помітний слід в історії техніки. Серед випускників і науковців, пов’язаних із TUM, – видатні інженери та вчені: Карл Макс фон Бауернфайнд, Рудольф Дизель, Клод Дорньє, Ернст Отто Фішер, Август Фепль, Роберт Губер, Карл фон Лінде, Гайнц Маєр-Ляйбніц, Рудольф Месбауер, Вільгельм Месершміт, Вільгельм Нусельт, Ганс Пілоті, Фрідріх фон Тірш, Франц фон Зоксле, Генріх Віланд. Вони зробили значний внесок у науку, техніку та інженерію, а їхні досягнення й сьогодні впливають на світ.
Основи академічної інженерної освіти, незалежної від університетів, були закладені ще на початку 19 століття, коли технічний прогрес почав ґрунтуватися на точних науках. Важливу роль у цьому процесі відіграло заснування у 1794 році École Polytechnique в Парижі, що надихнуло мюнхенців на створення власного навчального закладу для підготовки фахівців у сфері технологій.
Зародження технічної освіти в Мюнхені
У 1833 році у Мюнхені була відкрита Технічна школа, однак вона не стала окремою установою, а працювала в межах університету, який незадовго до цього переїхав з Інгольштадта до Ландсгута, а згодом – до Мюнхена. У 1840 році її закрили, натомість запровадивши інженерний курс, що став фундаментом для майбутньої Технічної вищої школи. Важливу роль у її становленні відіграв Карл Макс фон Бауернфайнд – майбутній перший директор закладу, який на той час працював там професором.
У 1868 році король Людвіг II заснував у Мюнхені незалежну Політехнічну школу. Уже в рік відкриття на Арцисштрассе для закладу спорудили нову будівлю за проєктом архітектора Готфріда фон Нойройтера, що дозволило якнайшвидше розпочати навчальний процес.
Спершу заняття для 450 студентів проводили 24 професори та 21 доцент. Учні здобували освіту в п’яти відділеннях. Починаючи з навчального року 1877/1878, заклад офіційно став носити назву «Технічна вища школа Мюнхена».
Розширення напрямів навчання та інтеграція аграрної освіти
На момент заснування в 1868 році Політехнічна школа мала п’ять основних відділень: загальне, інженерне, будівельне, механіко-технічне та хіміко-технічне. У 1872 році до них додали шосте – сільськогосподарське. Розвиток цього напряму тісно пов’язаний з історією Сільськогосподарської академії у Ваєнштефані, яка відкрилася ще в 1804 році як зразкова школа сільського господарства. Згодом, 2 січня 1920 року, вона отримала назву «Вища школа сільського господарства та пивоваріння у Вайєнштефані».
Спочатку навчальний заклад функціонував окремо, проте у 1928 році відбулося часткове приєднання до Технічної вищої школи Мюнхена. Остаточно академія була розформована 3 липня 1930 року. Її сільськогосподарський напрям увійшов до складу відповідного факультету Технічної вищої школи, тоді як пивоварне відділення стало окремою структурною одиницею з розташуванням у Ваєнштефані. Після завершення Другої світової війни обидва факультети залишилися у складі навчального закладу та продовжили свою діяльність.
Відбудова та науковий прорив після Другої світової війни
Під час Другої світової війни основні будівлі на кампусі університету були зруйновані на 80%. На сьогодні збереглися лише частини конструкцій (від першого поверху) будівлі Нойрутера на Габельсберґерштрассе та у внутрішньому дворі біля споруди Бестельмаєрбау. Відновлення навчального процесу відбулося в 1946 році. Після війни університет придбав інститути Оскара фон Міллера. У 1957 році на основі запуску дослідницького реактора Мюнхен (FRM) був заснований кампус у Гарінгу. Тоді саме Гайнца Маєр-Лейбніца запросили на посаду професора та наступника Вальтера Мейснера. Згодом Рудольф Месбауер став його наступником.
Напрями авіації та космонавтики зайняли одне з провідних місць у дослідженнях університету. Електротехніка та математика набули популярності завдяки програмі PERM. Ганс Пілоті та Роберт Зауер суттєво вплинули на розвиток обчислювальної техніки, що стало основою для створення Обчислювального центра імені Лейбніца. У 1967 році був відкритий медичний факультет при клініці праворуч від річки Ісара. Після базових медичних курсів багато студентів перевелися з Мюнхенського університету в Технічний університет. Того ж року прийняли перших студентів з інформатики, серед яких були слухачі лекцій Фрідріха Людвіга Бауера. У вересні 1967 року також було засновано медичний факультет.
Міжнародний розвиток TUM у 20-21 століттях
Через сто років після заснування в університеті, що складався з 6 факультетів, налічувалося 168 кафедр та інститутів, близько 8400 студентів та 5700 працівників, які займалися навчанням, дослідженнями, виробничою діяльністю та управлінням. З 1 серпня 1970 року «Технічна вища школа Мюнхена» була перейменована на «Технічний університет Мюнхена» (TUM). У 1974 році виш реорганізували відповідно до нового Баварського закону про вищу освіту. З 6 факультетів утворили 11: математики та інформатики; фізики; хімії, біології та геонаук; економічних і соціальних наук; будівництва та геодезії; архітектури; машинобудування; електротехніки та інформаційних технологій; сільського господарства та садівництва; пивоваріння, харчових технологій та молочних наук; медицини.
У 125-й рік свого існування TUM опинився в ключовій точці свого розвитку. Через вік професорсько-викладацького складу, що змінився внаслідок війни та післявоєнних подій, у 90-х роках відбувся значний поколіннєвий перехід серед викладачів. Це дало можливість перебудувати систему навчання та наукових досліджень, переорієнтувавши їх на нові вимоги, а також переглянути зміст навчальних програм і зробити акцент на майбутні наукові напрямки. TUM надає великого значення призначенню нових викладачів, адже якість навчання та досліджень, а отже, репутація університету, безпосередньо залежить від кваліфікації науковців.
У зимовому семестрі 1992/93 року відбувся поділ департаменту математики та інформатики на два окремі факультети. Завдяки цьому утворилося дванадцяте відділення університету. У 2002 році обидва факультети розмістили в нових корпусах на кампусі TUM у Гарінгу.
З 1 жовтня 2000 року об’єднані факультети сільського господарства та садівництва, а також пивоваріння, харчових технологій і молочних наук були переміщені до нового «Наукового центру Вайхенштафен», який об’єднав також лісівниче відділення, раніше частину Людвіга-Максиміліанівського університету.
У січні 2002 року в TUM відкрили першу міжнародну філію німецького університету в Сінгапурі. Назвали її «Німецький інститут науки та технологій» (GIST), який став самостійною дочірньою організацією університету.
У зимовому семестрі 2002/2003 були відкриті два нові факультети, орієнтовані на специфіку технічного університету – спортивних і економічних наук.
У 2004 році запустили нову дослідницьку нейтронну установку Гайнца Маєра-Лейбніца (FRM II), завдяки якій розпочалася нова ера в нейтронних дослідженнях з широким застосуванням у природничих науках, техніці та медицині. Ця система значно підвищила міжнародний науково-технічний авторитет TUM. На початку навчального року 2004/2005 у Технічному університеті Мюнхена налічувалося 12 факультетів, 260 кафедр, близько 20 000 студентів (19% з яких були іноземці) та десь 9 500 співробітників.
Джерела:
